приїжджав діня. сьогодні, здається, я вже в порядку. але ці пару днів були над емоційними. при чому емоції не можна було особливо показувати. вчора ввечері в мене ніби система поїхала. минуле, не приходь! зараз живу так, ніби не була студенткою, ніби не була в театрі, музеї. я звідти поїхала, відчуваючи, що мене зрадили ... і що я зрадила. відчуваючи себе слабачкою, яка здала свою землю... відчуваючи себе нон-конформісткою, яка не здала своїх ідеї... відчуваючи себе розгубленою, бо чого варті ідеї без землі.

напевне, я можу себе похвалити, що ми і я конкретно вели себе нормально і по-людські прийняли гостя. але зустрічатися з минулим мені не сподобалось. стільки образ, недомовленостей. жодного шансу щось з'ясувати.
лишитися там, "страждати" від ностальгії, їздити Україною кайфуючи від свободи, зустрічей і уваги. я зла? нехай так. і щоб компенсувати це, я приготувала курку :)

а Ярчик у захваті. як по-дорослому він себе вів! але в ночі прокинувся від кошмарів.
дуже шкода мого хлопчика, емоційного, тендітного, вразливого...

програма на літо

Не боятись
Знати себе
Іти



Любити сина
Гасити в собі суку

Програма на літо виконується. Але поки що без флейти.
Тут головне пам'ятати, що це тільки моя історія. І тільки для мене робиться....

Якийсь ритуал, організація себе у просторі і часі - конче потрібні зараз.

За літо: 

португальська

йога

флейта (6 мелодій)

По роботі:

3 статті.

каркас монографії

тексти тексти тексти

Сьогодні помер колега. Я його мало знала і застала в час згасання. Ставилась сверхньо і з осудом. Хоча він заснував кафедру, яка зараз є місцем моєї роботи, він поет і вчений, якого знають і поважають. Або не поважають. Але який точно щось зробив. 

А я? Що зробила я, щоб ставити себе зверху? Коли вже я виросту? Коли стану мудрішою? 

Люди зустрічаються у мене на шляху такі, які є. Інших немає. Треба цінувати їх.

Ну тобто в мене банальний страх — виявитися поганою мамою. І я порівнюю себе з тією, кого вважаю невдахою. І боюсь їй програти. І приречена на поразку.

Мені здається, що я опираюсь одержимості сексом, а тим часом, як вона і вчила, поставила його у центр наших з Орестом стосунків. І я не знаю у якій мірі, насправді, потребую близькості, як часто, як ...

Мені здається, що я інакше виховую сина, а, насправді, придавила його собою і не даю дихати.

Сьогодні був чудовий момент. Він сам підійшов до мене і запропонував погуляти. Десь 50 хв. ми блукали майже порожніми вулицями, роздивлялись черв'ячків, я показувала старі машини і мозаїки на стінах, бігали наввипередки. Я не була ідеальною, щось бурчала, дратувалась, командувала. Але, можливо, це перші кроки. Бо саме про такі прогулянки я мріяла і думала, що буду дарувати їх синові, а вийшло, що це подарував мені він.  

Вона приїжджала. І я все зіпсувала знову. 

люблю-не-люблю

бісять всі. кругленькі оптимісти і самозакохані розумники особливо.
таке глупство навколо, що тошнить!
за останній час (це скільки?) найпозитивніше враження - суддя, над якою риготали за невдалий макіяж. ну як, "найпозитивніше"... насправді я плачу від того, що люди такі мудаки. от ніби ці тупі школярики, що ржуть з однолітків через те, що вони "не-такі" ніколи не дорослішають. хто їм паспорти видає, цим дебілам? а суддя виявилась крутою. якась така нормальна реакція, от дико нормальна. я завжди дивуюсь таким людям, які зуміли зберегти адекватну психіку.
от Орест такий.
відверто, я часом з болем думаю про те, що йому бракує красномовності, що він не надто популярний, харизматичний, а значить, ніхто не шепотить мені у спину: як вона такого відхопила. та після кожного такого зриву, я вертаюсь у свою гавань і бачу, що моя сім'я - це щастя, про яке я і мріяти не могла. вагаюсь, чи треба тепер розписати по пунктах. Сашо, тобі, дійсно, треба вести бухгалтерію?
...
ок
...
музика. його захоплення багато відкриває мені. скільки він знає, скільки він пам'ятає. зрештою, до нього я не слухала музики десь два роки. а тепер вилікувалась. його відкритість до різного.
спорт. пишаюсь його спортивністю. шкодую, що не годна цього перейняти.
фан-спорт. класно, що у футболі ми заодно. поважаю, його відданість "неіснуючим видами")))
політика. так, мені хворій, важливо, що ми разом
секс. це мало б бути першим. бо тут він кращий. не думала, що матиму такий бонус. пам'ятаю, як мене переслідувало відчуття екзотичності на початку: екзотичним було кохатися "законно". саме це збуджувало. і нарешті я отримала оргазм! думала, що я якась не така. а виявилось... ну а потім... поки що йому вдається знаходити новинки, які доводять до екстазу.
батьківство. все не ідеально. але ми правда стараємося. і, здається, вчимося не тільки боятися, але й насолоджуватися)
захист. він мій захист. у всьому.
людей не люблю. його люблю. дуже