Ну тобто в мене банальний страх — виявитися поганою мамою. І я порівнюю себе з тією, кого вважаю невдахою. І боюсь їй програти. І приречена на поразку.

Мені здається, що я опираюсь одержимості сексом, а тим часом, як вона і вчила, поставила його у центр наших з Орестом стосунків. І я не знаю у якій мірі, насправді, потребую близькості, як часто, як ...

Мені здається, що я інакше виховую сина, а, насправді, придавила його собою і не даю дихати.

Сьогодні був чудовий момент. Він сам підійшов до мене і запропонував погуляти. Десь 50 хв. ми блукали майже порожніми вулицями, роздивлялись черв'ячків, я показувала старі машини і мозаїки на стінах, бігали наввипередки. Я не була ідеальною, щось бурчала, дратувалась, командувала. Але, можливо, це перші кроки. Бо саме про такі прогулянки я мріяла і думала, що буду дарувати їх синові, а вийшло, що це подарував мені він.