Придумала собі розвагу мазохіста. Заходжу часом на сторінку "вконтакте" своїх родичів і отримую кілотонну порцію агресиву. Доводжу себе до хворобливого стану і виходжу з нього довго, часто за рахунок істерик і гравірування на по-справжньому рідних.
Це ніколи не загоїться. Ніколи. Не має сенсу переказувати дрібні образи, дурниці, які вони верзуть. Цього мотлоху повно і в нашому, і в їхньому медіа-світі. Але ганебно, що мій брат і його дружина ретранслюються це з ентузіазмом птушників. І при тому вважають себе вищими з нас - хохлів, "патріотів", фашистів. Мені соромно за брата, що маючи таку нетерпимість до України, він сидить у Києві та виприскує бруд на все навколо. Я розумію, що він керується логікою, начебто все це "исконно русская земля" і т.п. Але мені здається, що насправді він перманентно перебуває у стані нервозу, гидує, буркотить.
Мораль придумати не можу. Я відчуваю себе сиротою при живій родині, юродивою у колі однодумців. Причому думка в них, здається, дійсно одна на всіх.
Як тут не відчути себе "непонятым гением"?
Немає коментарів:
Дописати коментар