30 січня, 2016

тобі, мій хороший, трохи непощастило зі мною. бачиш, яка я зла. мені так погано часом і я шукаю винних, а поруч тільки ти.
і вчора так було. найшов настрій - і тебе засипала звинуваченнями. якесь кіно подивилась, якіхось історій начиталась, озираюсь - а в мене не все як у казці, і "а ну іди сюди, мальчік".
Але те, як швидко моє тіло є на тебе, навідь після "останньої краплі", найбридкіших звинувачень (пробач-пробач-пробач мені, бо все неправда. я і так після нападу гніву просила тебе сказати, що це не правда). і лише одного доторку достатньо, щоб я хотіла тебе так, ніби нічого і не було. і потім весь наступний день я згадую і здригаюсь від спогадів про такі справжні, невидумані, теплі доторки. я все пам'ятаю: і як силою притягнув до себе, і як "обіцяв" що нічого не буде, тільки потрагаєш :), і як ласкав рукою, і волосся, і яким молодим ти мені здався, прям юнак, але вмілий і впевнений (впевнений пользоватєль, як ти кажеш).

я у всьому в собі сумніваюсь, я багато чого псую там, де все добре.
та в одному можу бути певна - з тобою мені повезло, і так, тільки ти мене витерпиш ;)

Немає коментарів:

Дописати коментар