04 червня, 2010

чоловіки - це жінки?

я не провокую... сиджу з розведеними руками і дурнуватою посмішкою...
щоб не перетворювати стосунки на банальну тягучку з аморальними по відношенню до близьких-та-рідних наслідками, ридаючи і не вірячи, що здатна все це втримати, запропонувала більше не спілкуватись. (дурне рішення, примітивно-драматичне, але й ситуація така: щоб не зробив - помилишся). узгодили. постановили. за два тижня (для мене це - два тижня суцільної ломки) пішли смски та дзвінки. я - в ігнор. я тримаюсь. а коли пішло ниття, щоб не допустити його падіння, таки зважуюсь на листа. в досить категоричній формі з вмисними гострими кутами. у відповідь - "жорстокі ігри" на тему "ти - дитина", "я - нещасний супермен", "кохаю іншу". а пізніше ще один - "я не те мав на увазі...грався... більше не потурбую... як захочеш пиши-телефонуй".
і що це? до чого дійшли? а! не спілкуватись. тільки тепер - ЦЕ ВІН СКАЗАВ! а вважається, що це жінки-маніячки завжди хочуть, щоб останнє слово було за ними.
добре, коханий, ти виграв! але якою ціною? це кружляння мене знесилило та зневірило в тобі... who cares anyway

Немає коментарів:

Дописати коментар