Сьогодні помер колега. Я його мало знала і застала в час згасання. Ставилась сверхньо і з осудом. Хоча він заснував кафедру, яка зараз є місцем моєї роботи, він поет і вчений, якого знають і поважають. Або не поважають. Але який точно щось зробив.
А я? Що зробила я, щоб ставити себе зверху? Коли вже я виросту? Коли стану мудрішою?
Люди зустрічаються у мене на шляху такі, які є. Інших немає. Треба цінувати їх.
