приїжджав діня. сьогодні, здається, я вже в порядку. але ці пару днів були над емоційними. при чому емоції не можна було особливо показувати. вчора ввечері в мене ніби система поїхала. минуле, не приходь! зараз живу так, ніби не була студенткою, ніби не була в театрі, музеї. я звідти поїхала, відчуваючи, що мене зрадили ... і що я зрадила. відчуваючи себе слабачкою, яка здала свою землю... відчуваючи себе нон-конформісткою, яка не здала своїх ідеї... відчуваючи себе розгубленою, бо чого варті ідеї без землі.

напевне, я можу себе похвалити, що ми і я конкретно вели себе нормально і по-людські прийняли гостя. але зустрічатися з минулим мені не сподобалось. стільки образ, недомовленостей. жодного шансу щось з'ясувати.
лишитися там, "страждати" від ностальгії, їздити Україною кайфуючи від свободи, зустрічей і уваги. я зла? нехай так. і щоб компенсувати це, я приготувала курку :)

а Ярчик у захваті. як по-дорослому він себе вів! але в ночі прокинувся від кошмарів.
дуже шкода мого хлопчика, емоційного, тендітного, вразливого...