Я захворіла :(
Але мене таки витягли на прогулянку. Спочатку на набережну з її чарівним і сором'язливим морем і шумним натовпом, що дуже швидко знесилив. Тоді ми з Орестом втекли трохи подалі від центру, де знайшли кілька незвіданих вуличок, що втягували далі та далі. Дійшли аж до санаторію, де працював Орест. Потрясаючі будівлі, але надто запущені. Зрештою догулялись до супермаркету. А повернувшись додому я відчувала себе знесиленою.
Ще сьогодні подивилась "Анонімні романтики" - французька комедія, мила і тепла, на один раз. Двоє сором'язливих після тривалих сумнівів та перепетій долають страхи та наважуються одружитись, бо тільки вони розуміють, чого їм вартує кожен крок у ворожому світі.
Але перед вирішальним моментом героїні сказала, що це була б помилка, адже вдвох вони безнадійно беззахисні, як двоє, що не вміють плавати.
Ми з Орестом теж не надто контрастуєм. Але чоловік-протилежність тільки б ранив мене та ніколи не став би таким близьким. Хоча, звичайно, ми різні. І я маю солодке задоволення пізнавати найтонші нюанси його характеру. Його швидку реакцію та тонке почуття гумору, уважність, навіть коли здається, що він десь далеко в собі, а насправді - все сприймає.
Композиція допису не складається... хай це буде через хворобу.
Немає коментарів:
Дописати коментар