люблю-не-люблю

бісять всі. кругленькі оптимісти і самозакохані розумники особливо.
таке глупство навколо, що тошнить!
за останній час (це скільки?) найпозитивніше враження - суддя, над якою риготали за невдалий макіяж. ну як, "найпозитивніше"... насправді я плачу від того, що люди такі мудаки. от ніби ці тупі школярики, що ржуть з однолітків через те, що вони "не-такі" ніколи не дорослішають. хто їм паспорти видає, цим дебілам? а суддя виявилась крутою. якась така нормальна реакція, от дико нормальна. я завжди дивуюсь таким людям, які зуміли зберегти адекватну психіку.
от Орест такий.
відверто, я часом з болем думаю про те, що йому бракує красномовності, що він не надто популярний, харизматичний, а значить, ніхто не шепотить мені у спину: як вона такого відхопила. та після кожного такого зриву, я вертаюсь у свою гавань і бачу, що моя сім'я - це щастя, про яке я і мріяти не могла. вагаюсь, чи треба тепер розписати по пунктах. Сашо, тобі, дійсно, треба вести бухгалтерію?
...
ок
...
музика. його захоплення багато відкриває мені. скільки він знає, скільки він пам'ятає. зрештою, до нього я не слухала музики десь два роки. а тепер вилікувалась. його відкритість до різного.
спорт. пишаюсь його спортивністю. шкодую, що не годна цього перейняти.
фан-спорт. класно, що у футболі ми заодно. поважаю, його відданість "неіснуючим видами")))
політика. так, мені хворій, важливо, що ми разом
секс. це мало б бути першим. бо тут він кращий. не думала, що матиму такий бонус. пам'ятаю, як мене переслідувало відчуття екзотичності на початку: екзотичним було кохатися "законно". саме це збуджувало. і нарешті я отримала оргазм! думала, що я якась не така. а виявилось... ну а потім... поки що йому вдається знаходити новинки, які доводять до екстазу.
батьківство. все не ідеально. але ми правда стараємося. і, здається, вчимося не тільки боятися, але й насолоджуватися)
захист. він мій захист. у всьому.
людей не люблю. його люблю. дуже