Чекаю на нього, тим терпким ниючим чеканням, як завжди. Тільки на відміну від безпідставної тривожної нетерплячки молодості, тепер це не просто туманне навіювання, а чоловік, який ось-ось з'явиться у дверях, пройде високий, трохи зігнувшись, з традиційним "ну-у?"... чмокне і пошкандибає діловито стягувати та розкидати в різні кутки одяг. Як же я чекала на нього! Дорогою прийшлось наробити так багато помилок. Боюсь шкодувати про це, аж раптом без них не було б і його.